ЩОДО ВІДСУТНОСТІ ПІДСТАВ ДЛЯ ЗАСТОСУВАННЯ ПРЕЗУМПЦІЇ ДОБРОПОРЯДНОСТІ У СПОРАХ ПРО СПРОСТУВАННЯ НЕДОСТОВІРНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

2003 рік ознаменувався прийняттям наразі чинного ЦК України, яким вперше у вітчизняному законодавстві в розгорнутій формі було закріплено положення щодо честі, гідності та ділової репутації, як різновидів відособленої категорії об’єктів цивільного права – особистих немайнових благ. Характерно, що в межах ч. 3 ст. 277 ЦК України (в ред. від 16.01.2003 р.), закріплювалась презумпція добропорядності, яка передбачала, що будь-яку негативну інформацію, яка поширена про особу, слід вважати неправдивою, якщо тільки той, хто її поширив, не доведе протилежного.

«Аналіз ст. 5 ЦК України свідчить, що зазвичай чинність актів цивільного законодавства не обмежена певним строком, якщо в них не передбачено іншого. Тобто акт цивільного законодавства є чинним до його скасування у встановленому порядку. Про скасування акту цивільного законодавства чи цивільно-правової норми може бути прямо вказано в новому акті цивільного законодавства.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про інформацію» та Закону України «Про доступ до публічної інформації» № 1170-VII від 27 березня 2014 року, що набрав чинності 19 квітня 2014 року, ч.3 ст. 277 ЦК України виключено.

Тому чинне законодавство з 19 квітня 2014 року не містить презумпції добропорядності і відсутні підстави для застосування такої конструкції при вирішенні спорів про спростування недостовірної інформації»  - ВС КЦС.

З огляду на положення ч.ч. 3-4 ст. 12 ЦПК України, доказування позивачем обґрунтованості свого позову, а саме факту поширення інформації відповідачем та її недостовірності, має відбуватися в загальному порядку.

| Постанова ВС КЦС від 23 листопада 2022 року № 501/3208/19 |